Доступно и всерьез о людях и  взаимоотношениях между ними
Добро пожаловать в Socionics.org Войти | Регистрация | Помощь
in Найти

Уникальное предложение: Типирование с Виктором Гуленко по Skype!.

Тексты Леся

Последний ответ: Highlaender   07/18/2005, 21:54   Ответов: 5
Сортировать сообщения: Previous Next
  •  07/18/2005, 21:07 980307

    Кому надо переводчик.

    Кому надо - библиотечка. Ибо я заїбавсь уже копипастить и болдить. Труёвіе Падонки! Всем добавить в избранное!

    Из "Гамлет, або Феномен датського кацапiзму":

     "Нi, такie варiанти eбав я рот i в носа.
    ...
       Клавдiй:
            - Мон шер Гамлет! Ходiмо в кабiнeт. Цукерку  дам  тобi  я
    посмоктати. Цукерка очeнь класна, Тузiк вкусний.


    Клавдiй огидно плямкаe губами, iзображая чудний нехуйо-
    вий Тузiк. У ту же мить з моря вилазить Привид в брудному
    простирадлi.

    Привид:
    - Не вiр, мiй сину, цьому пiдорасу. Цукерку ту тобi вiн в
    жопу встромить.


    Клавдiй: А-а-а-а!!!
    Тiкає.
    Привид:
    - От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв мене на
    полюваннi, коли я мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в ухо
    спрямував брудного хуя. I скоцапиздило моe прекрасне тiло
    смертельная гангрена. Помсти хочу!
    Побачить цю падлюку на па-
    рашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в конторi
    сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб йо-
    го єбали в жопу!


    Гамлeт:
    - Не можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв,
    злодiїв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.
    Привид:
            - То може ти i м'яса не їси?

    Гамлeт:
    - Нi, не їм я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi
    люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем до-
    хуя. Намного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.


    Привид:
    - Хуйова мода. Пробздiлось щось у Дацькому князiвствi...
    Колi я був царем, єбав я всiх богоносцiв у купi з Львом Тов-
    стим. Но це, конeчно, в смислe пeрeносном. Но пiдорасiв з
    дeтства не любив, ще посилав iiх на хiмiю єбошить на благо
    Батькiвщини. О часи, о Данiя нещасна!
    ...

    Гамлeт:
    Вам тiльки би горiлки засадить та мамку бiдну на печi єбати,
    аж дим iз хати йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в
     паралiзовану бабуню, в унiтаза чобiтьми хуярить i так же много другой
    хуйнi за вами замiчав я. Навiщо вам свого родного брата,
    слабкiшого за вас здоров'ям, примушувать лизати вам мiньeт?
    От вiн i eбанувся, бiдолашний, i це не дивно.
    ...
    Привид:
    - Сучiй сину, хуйовий недоносок! Так на батька! Таку хуй-
    ню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'ї як ти родився? Чом
    не засунув в жопу головою i задушив?
    От курвяча сiмейка! Заж
    ди ж у мене!

    Привид топиться у морi.

    Гамлeт:
    - Папаша блядскiй, в доску заєбали. Пiти та випить в ба-
    ру шампаньйоли, бо в ротi мов коти понасцiкали i не свiдомо
    хочеться лизати шершавим язиком гарячi зуби
    ...
    ...
    Привид:
    - Ага, падлюки! Всiм скидать штани, ставати раком! Щас
    пiздець вам буде, зливайте воду, йобанi масони, чи як вас там.

    Клавдiй, Маргарита i хами швидко виконують накази  Приви-
    да, якiй дико регочe i лiтає по кабiнeту.

    Клавдiй:
    - Мiй Привиде, нiякоii хуйнi не робим ми. Ко всiм жидомасонам
     iспитуeм злобу i ненависть i каждий день нацiональнi
    гiмни на балалайцi хором iсполняeм.
    Бояться нас жиди та ба-
    сурмани, престiж крeпчаeт, мощно возрастаeт дeнь ото дня про-
    цент жиров у маслi. Довольнi хами, ситi в iх єбала. Гораздо
    меньше стало пiдорасiв, eбошать всi вони як папа Карло на
    хiмiї в Черкасах (злоебучее предприятие у меня в городе, от него дети-уроды рождаются - примечание Горца).

    Лiсбiянкi - усi на Соловках.

    Входить Гамлeт. Вiн в жопу п'яний. В однiй руцi у його
    дрючок, у другiй шампанськe.

    Привид:
    - Дивись, мiй сину, це - жидомасони.
    Ти запиздяч дрючком їм по печiнцi, потом мeнe доложиш. Шо не ясно?
    ...
    Гамлeт (потихеньку починаe тверезити):
    - Iтогi подвeдьом. Упиздив тата. I мамку запиздячив з
    рiдним дядьком. Попиздив мeбeль ценную, герба нацiонального
    хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду бiльше пити я, хоч,
    правда, яка розумная цьому альтернатiва?
    Пiздець всeм
    сподiванням. Ех, блядська Данiя....

    Гамлeт рве на собi товстовку i тихо граe музика, приeмний
    голос спiваe "Яблучко". Зiгмунд Фрейд пiдходить до Гамлeта,
    колить його у сраку шприцем i уводить до божевiльного дому.
    На сценi з'являються семеро матросiв в жахливих чорних
    бушлатах. Пiсня "Яблучко" переможно шириться. Пiд веселi зву-
    ки "Яблучка" матроси мовчки вiдбивають чочотку.
    "
  •  07/18/2005, 21:47 980316 in reply to 980307

    До хуя масла


      На сцені стоїть гидко разкрашений кіоск з продавцем внутрі, біля кіоска стоїть купка мудил і жде трамвая. Раптом прибігає захеканий мудило і врізується головою в кіоск.

    Мудило в цегейковій шапці. Што такоє? Што, спокойно ходіть нє можетє?
    Захеканий мудило (лежачі долі). Там масла дохуя!
    Всі мудила. Де?
    Захеканий мудило. Там! (Помирає).

    Вбігає другий мудило, він кулею прошиває стоячих мудил і зникає.

    Мудило в картузі (шуткує). Скорость охуєвающа.

    Мудила, які стоять поруч, тупо сміються.

    Мудило в блєстящєму пальті (впевнено і різко). Там масла дохуя!

    Мудило в блєстящєму пальті зникає в напрямі, в якому, по його підставі, знаходиться дохуя масла.

    Мудило в спортивних штанцях з авоською. Люда, шо ми стоїмо? Щас, знаєш, скіки долбойобів набіжить?

    Мудило в спортивних штанцях і Люда зникають. Вбігає зразу п'ять здоровенних мудил, вони несуть мішки, повні масла, а в зубах у кожного стирчить по цілій пачці. Мудила насилу совають язиками, силячись його прожувать, при цьому вони противно плямкають.

    Один з мудил. Ето кайф, марожено!

    Всі остовпіло дивляться їм в слід і стоять, мов хворі стовбняком.

    Мудило в цегейковій шапці (раптово скаженіє). За мной!

    Натовп, спотикаючись, несеться за ним, чути страшенне ревіння, переходяще в жіночий зойк. Продавець висовується з кіоска до половини і з заздрістю дивиться їм в слід. З того боку, де знаходиться масло, йдуть молодцеваті мудила. У них масні їбальники, в руках вони тримають носилки. На носилках лежить дохуя масла. Зверху, прямо на маслі, лежить іще один мудило, він блює маслом вниз.

    Продавець. Шо з нім такоє?
    Мудило. І з тобою, дєд, таке буде, єслі дохуя масла з'їси.

    З того боку, з якого прийшли мудила, чути дике ревіння і зойки, де по де мимо кіоска швидко проносяться все нові і нові орди любителів масла. Входять мудило в спортивних штанцях і Люда, вони повзуть раком, згинаючись під маслом. В очах у них щастя.

    Мудило в спортивних штанцях. А я тєбє говоріл, што когда-нібудь етот дєнь настанєт, ето будєт, а ти нє вєріла.
    Люда. Якщо б знать, можно було б на тачці под'єхать. Я їбала, його так тащіть!

    Входять три мудила, вони несуть мудила в блєстящему пальті, вмурованого в масло.

    Мудило в блєстящєму пальті. Я всіх вас їбав, подонки, сємєро на одного, фашисти прокляті!

    Мудила посміхаються.

    Один з мудил. Будєш піздєть, ми тєбє і голову в масло засунєм.
    Продавець. Хлопці, шо ви з ним здєлаєтє?
    Мудила (регочуть). Кастріруєм нахуй.

    З іншого боку до кіоску риссю надбігає агресивна старушка.

    Агресивна старушка (до старого). Шо сідіш, старий поц?

    Продавець кидає на старушку іспуганий погляд. Старушка убігає, погрожуючи старому кулаком. Згинаючись під маслом, проходить підрозділ виховательок дитячого садку. За ними з куском масла в зубах повзе мудило в цегейковій шапці. Одна нога в нього безпорадно волочиться по асфальту.

    Мудило в цегейковій шапці. Дівчата, задеріть спідниці, масладам. (Регоче).

    Одна з вихователек мєтко жбурля чималий шматок масла йому в голову. Мудило в цегейковій шапці іспускає здавлений зойк і здихає. Входить дебела жінка з вусами, бородавками і куснем масла під пахвою.

    Жінка (до продавця). Арон, збирайся додому, сьогодні я тобі на вечерю гарненько засмажу шматочок масла. (Помічає труп мудила, який перший приніс звістку про масло). Арон, хто це?
    Арон. Він помер. Дай йому трохи масла, він його любив.

    Опасиста жінка відрізає шматок масла і кладе в зуби мертвому мудилу. Арон виходить з кіоска і зав'язує двері на дріт, ніг у Арона немає. Замість ніг у нього маленький возик і два утюжки. Підходить трамвай. Він абсолютно пустий і блакитний. Арон і дебела жінка неквапливо прямують на зупинку. Крім них в трамвай ніхто не сідає. Сідаючи в двері, дебела жінка бере Арона під пахву і разом з Ароном і маслом сідає в трамвай. Трамвай, подзенькуючи, повільно суне в блакитну далечінь під натхненні звуки полонеза Огінського і здавлені крики любителів масла.

    Завіса.
  •  07/18/2005, 21:54 980317 in reply to 980316

    Сноби

    Дійові особи

    Вєнєдікт Абрамовіч, сноб.
    Пєрєц Моісєєвіч, сноб.
    Свирид Свиридович, сноб.
    Поліна Йосипівна і Ельза Піздаускас, снобихи.
    Скворцов, вєдущій передачі "В мірє животних".

      Дія відбувається в квартирі Свирида Свиридовича. Квартира Свирида Свиридовича обвішана різним шматтям, в числі якого: ручна ворона в клітці, портрет святої Варвари, бюст східного дєспота, іржаве відро, прибите до стелі, напівз'їдений клопами метелик, розп'ятий на стіні, забитий Хемінгуеєм кабан, картина з голими шлюхами, діван в стилі рококо, в якому їбеться шашель, та інше. За брудним столом сидить Свирид Свиридович, пале люльку і дивиться "В мірє животних". На столі лежить книга. На книзі написано: "Гомосексуалізм і східна філософія". Автор книги Цюнь Хунь Мунь.

    Скворцов (в телевізорі). Інтєрєсно, что с наступлєнієм брачного пєріода повєдєніє саламандри мєняється. Обратітє вніманіє на вздувшієся жєлєзи саламандри у основаній єйо хвоста.

    На екрані возникає гидкий силует саламандри. Грає Пінк Флоід. Раз по раз саламандра іздає звуки, ніби пилою возять по шихверу.

    Свирид Свиридович (сам до себе). Хе-хе, йобане чудо!.. Входять Вєнєдікт Абрамовіч і Пєрєц Моісєєніч із пляшками горілки.
    Скворцов (в телевізорі). Посмотрітє. Так іспугана саламандра питаєтся напугать нєпрошеного гостя пєрєд тєм, как рєтіроваться.

    На екрані саламандра гидко сре, переливаючись цвітами райдуги. Грає Пінк Флоід.

    Свирид Свиридович (показує на книгу). Ви ето чіталі?
    Пєрєц Моісєєвіч. Позвольте, Свирид Свиридович, ето ж бульварная інтерпретація "Алмазної Сутри". Вот я Вам прінєсу кніжєнцію, одін купєц пішет о руськом православії. В молодості бил большой разбойнік, прєдставьтє сєбє. ізнасілував свою мать. Ето так, апріорі, затєм долго жив на Востокє. Вобщє, умнєйша, опитнєйша людина!
    Вєнєдікт Абрамовіч. Как ето сказано в Блока: "Вєліка Росія, а ідті нєкуда...".
    Свирид Свиридович. Магія слова, батенька!..

    З цими словами Свирид Свиридович наливає горілку і вся компанія випиває.

    Скворцов (в телевізорі). Сєйчас ми познайомимось іщо з однім прєдставітєлєм обширной сім'ї плазунів. Ви, навєрноє, єго уже узналі. Відітє, какой он сімпатічний.

    На екрані з'являється страшна пащека крокодила. В зубах у його стирчать шматки волохатого собаки.

    Скворцов. Да, в лєсу другіє закони, чем у нас з вами. Токо зазєвался і, глядіш, угоділ кому-то на ужин. Так сказать, малєнькіє трагєдіі.

    Входять Поліна Йосипівна і Ельза Піздаускас.

    Ельза Піздаускас (з нєруським акцентом). Еті мужчіни, оні, как всєгда, п'ють втіхаря. А женщінам ні слова.
    Вєнєдікт Абрамовіч. Рекомендую - у нас в гостях ізвєстнєйшая Ельза Піздаускас.
    Ельза. Хоть би ти, Вєня, нє виябувався, ти ж знаєш, я етого нє люблю.

    З цими словами Ельза Піздаускас наливає собі гранчак горілки і випиває його.

    Поліна Йосипівна. Ви нє чіталі статтю Ганцмахера "На порогє разума"?
    Пєрєц Моісєєвіч. Я шо-то слишал, ето про пріручену акулу, она єст з рюмочкі яйца. Кстаті, господа, ви знаєте -до сіх пор ніхто не знає, хто в акули мужчіна, а хто женщіна.
    Ельза Піздаускас. Навєрно, я б опредєліла по запаху. Га-га-га...

    Ельза Піздаускас неприємно регоче, давлячись солоним помідором.

    Поліна Йосипівна. Прєдставьтє, нє вгадалі, ето про обізяну. Обізяна впєрвиє заговоріла...
    Вєнєдікт Абрамовіч. Ха... І что же, мєня інтєрєсуєт, ваша обізяна могла б такоє сказать?
    Поліна Йосипівна. Прєдставьтє, всєго одну фразу. Она сказала: "Шо, піздюкі, доігралісь?".
    Вєнєдікт Абрамовіч. Ха! Ето іщо ні о чьом нє говоріт. Она может рефлекторно проізводіть звук.

    В цю ж саму мить Свирид Свиридович досить голосно пердить.

    Ельза Піздаускас. Лучше чєсно пьорднуть, чєм прєдатєльські набздєть.
    Скворцов (в телевізорі). От відітє, как іногда получається. Токо наш новий знакомий собрался в родную стіхію, как хозяін тайгі, которому надоєдо сосать лапу, прийшов на водопой. Обично, еті сільниє звєрі ізбєгают друг друга.

    На екрані ведмідь і крокодил боягузливо харчать один на одного. Причому, крокодил не випускає з пашеки неохайних шматків волохатого собаки.

    Пєрєц Моісєєвіч (шуткує). Шо, піздюкі, доігралісь?
    Поліна Йосипівна. Шо-то, мальчікі, ви заболталісь. Нє забивайте ж про дам.

    Свирид Свиридович і Пєрєц Моісєєвіч розливають горілку. Всі випивають і закусюють ковбасою.

    Свирид Свиридович (сп'янілим голосом). Ето напомінаєт мнє фільм Хічкока. Він і Вона сидять, оба голиє. Он з ножом. Вона з топором, рєжуть ковбасу і їдять. А над іми стоїть д'явол в образі женщіни.

    Свирид Свиридович намагається ізобразіть, як виглядав д'явол в образі женщіни в фільмі Хічкока.

    Пєрєц Моісєєвіч. Свирид Свиридович, та покиньте, ето ж із другого фільма! Вобще, я Вам совєтую - покиньте ту хуйню і посмотрітє новий фільм Хабібуліна. От де екзистенція, їбать мєня в рот і в нос! Чєловєк на огороді найшов сапку і давай сапати. Весна пройшла, он сапає. Лєто пройшло, он сапає. Осінь пройшла, он сапає. Ото піздєц...
    Поліна Йосипівна. А зімою?
    Пєрєц Моісєєвіч. Шо зімою? Я шо-то вопроса нє пойняв.
    Поліна Йосипівна. Ну зімою? Сапає ілі нєт?
    Пєрєц Моісєєвіч. Ха. Ну ви бачили такоє? Ну куди ж він, нахуй, дєнється?
    Вєнєдікт Абрамовіч. Ти, Поля, сначала думай, а потом спрашуй!
    Скворцов (в телевізорі). К щастю, всьо закончілось благополучно. І наш толстокожий знакомий опустілся на дно доєдать свой обєд.

    На екрані видно потворний хвіст крокодила, який шмякає по болоті. Грає Пінк Флоід. Свирид Свиридович, який під час балачок тихо куняв у кріслі, починає голосно храпіти.

    Ельза Піздаускас. От ето номер! Што дєлать будем?
    Вєнєдікт Абрамовіч (філософські). Нічего. Йому ж хуже будєт. (До Пєрца Моісєєвіча). Ти як сьогодні?
    Пєрєц Моісєєвіч. Я шо, можно, конєчно.
    Поліна Йосипівна. Тут холодно, можно труби застудіть.
    Пєрєц Моісєєвіч (філософські). Для женщіни труби - все одно, шо для мужчіни мозгі.
    Вєнєдікт Абрамовіч. Харош піздєть!

    Вєнєдікт Абрамовіч першим подає приклад і знімає штани. Всі роздягаються. Грає музика з передачі "В мірє животних".

    Ручна ворона з клєткі. Шо, піздюкі, доігралісь?
    Завіса.
  •  07/18/2005, 22:02 980318 in reply to 980317

    Лесь Подерв'янський.

    Казка про рєпку, або Хулі не ясно?

    Дійові особи

    Свирид Опанасович, дєдка.
    Химка, бабка.
    Валька, онука.
    Джек, песик.
    Мурзік, котик.
    Вєра і Надєжда, мишки.
    Саломон Самсонович і Африкан Свиридович, дослідники калу.

    Дiя перша.

      Хата Свирида Опанасовича - забацане місце, куди рєдко ступа культура. З вікна, затягнутого бичачим пузирем, можна побачити грязюку, дощ, бурю, а також мороз. Інколи, в ритмічному оскаженінні, з диким завиванням і карканням, мимо вікна проносяться зграї ворон, драконів, крилатих клопів і летючих пацюків. В ці хвилини в хаті темніє. Посеред хати сидить Свирид Опанасович у валянках і шапці-ушанці, за спиною у нього ружжо, біля руки лежить гостро наточена сокира, так, що дотягнуться до неї зовсім не важко. Вінчає обстановочку опудало крокодила, яке гойдається під стелею. На крокодилі де-не-де приклеєні ярлики готелів і закордонних спиртних напоїв. Свирид Опанасович видовбує з кишені коробочку калу, нюхає її, чха і кладе в кишеню назад. Входять мокрі і брудні дослідники калу Саломон Самсонович і Африкан Свиридович, вдягнуті у все резинове. В руках у них прибори, якими міряють кал. У Саломона Самсоновича під пахвою невеличкий забитий дракон, він швиряє його на стола, як магазінну курку.

    Саломон Самсонович (до діда). Скажи бабі, шоб борщ зварила. Часником заправить та сметаною, галушками - то, шо нада!

    Свирид Опанасович з огидою бере дракона за обляпані кров'ю зелені крильця.
    Свирид Опанасович. Блядь! Колись я іще пацаном був, то їх зимою в нас не було. Оце, як тіки осінь, вони своїх дітей ото позганяють на леваду і вчать літати, а потім посідають, падли, і тіки м'ясом римигають, ну чисто корови. А через пару тижнів всі в Африку полетять. І так красіво летять, блядь, строєм, аж земля трясеться. Коли їх главний серне, то і остальні тоже. Бува, цілі села гімном засиплять. Порядок тада у них був!..
    Саломон Самсонович. А щас?
    Свирид Опанасович. Щас ні. Щас ні в них, ні в нас, кругом порядка нема.
    Африкан Свиридович. А щас чого не улітають, діду?
    Свирид Опанасович. Хуй його зна. Колись порядок був, нахуй, не те, шо січас!

    Входить Валька, онука Свирида Опанасовича, це здоровенна обізяна. вдягнута у просте, охайне платтячко.
    Валька. Шо ви пиздите, діду? Раньше, раньше... Шо за ностальгія, чого вам щас не хвата, тюрми?
    Свирид Опанасович. Мовчи, обізяна йобана, шо ти понімаєш?
    Африкан Свиридович (мрійливо лапа дракона). Вони таки щас сильно поменшали. Я помню, ще коли малий був, то були такі, як бугаї, а щас такі, як курчата. І шо воно далі буде?
    Саломон Самсонович. А хулі тут непонятного? Обичний мутагенез. Дракони меншають до таких розмірів, шоб прогодувати свої сім'ї.
    Африкан Свиридович. Зате пацюки стали, як самольоти, а клопи, як сичі.
    Саломон Самсонович. Шо ви хочете. Африкан Свиридович ? Це жизнь, а жизнь, як в пєснє пойотся. "не кончається".
    Свирид Опанасович (ні до кого не звертаючись). Жизнь хуйовая!.. (З сіней чути шкрябання і завивання Джека.)
    Саломон Самсонович. І потом, Африкан Свиридович, подивіться на Дарвіна...
    Свирид Опанасович. Ти б на себе подивився, весь в гамні!..
    Саломон Самсонович. А ви не пиздіть зря, Свирид Опанасович, вас пока не спитали. Так от, взглянітє ширє: спочатку у нас все мале, ну там раковини, спірохети разні. Вобшєм, шо я вам розказую, та поїбєнь, то з моря вилізла. Так?
    Африкан Свиридович. Так.
    Свирид Опанасович. Так.

    Говорячи це, Свирид Опанасович професійно відчикрижує дракону голову і заходиться його обдирать. З сіней знову чути істеричне скавучання Джека і дряпання його пазурів.
    Саломон Самсонович. Потом знов все велике, динозаври. бронтозаври, всякі там пиздозаври. Так?
    Африкан Свиридович. Так.
    Свирид Опанасович. Так.

    З цими словами Свирид Опанасович кида драконові тельбухи і голову Джеку, який з гавканням вривається до хати. Джек представляє собою здоровенного упиздня у піджаку, штанях, чоботах, але з собачою головою. Давлячись м'ясом, Джек страшно гарчить.
    Саломон Самсонович. Потім знов все мале, опять поразводилось всяке падло - миші, комарі, клопи, пігмеї, блядь, всякі карлікі!..
    Африкан Свиридович. А слони?
    Саломон Самсонович. Які слони? Ви їх коли-небудь бачили? Ви ще бронтозаврів би згадали! Хуйня це все! Басні дідуся Панаса, не було ніяких слонів...
    Свирид Опанасович (продовжує пиздить дракона на катлєти). Інтєрєсно у вас получаєтся: слонів не було, а дідусь Панас, значить. був? (Дід Панас - ведущий украинского аналога - Спокойной ночи малыши. Ходят байки, что он в прямом эфире напившись, пизданул, "Отака маляточки хуйня!"примечание Горца)
    Саломон Самсонович. І дідуся Панаса тоже не було, нюханте свій кал, діду, і не отвлікайтєсь. Патом знов все большоє: дракони, як бугаї, бугаї, як я не знаю шо...
    Свирид Опанасович (тупо). Як слони.

    Свирнд Опанасович роздмухує вогонь і ставить казан з драконом у піч.
    Африкан Свиридович (в'їдливо). Але ж клопи малі, мандавошки іщьо меньші, я вже не кажу про пацюків, самі обичні пацюки. Мій тато. як був малий, з ними грався. А щас піди, пограйся, кожен пацюк, як Б-52! Дракони аж всцикаються...
    Саломон Самсонович. Кстаті, яка в них середня швидкість?
    Африкан Свиридович. Хуй його зна, знаю тіки, шо як летить, не видно. А дракони катострофічно поменшали, так то тут і Дарвін ваш не просцить собі хуя, не те шо ми з вами.
    Саломон Самсонович. А хулі ми, рядові аспіранти, наше діло -  кал.
    Африкан Свиридович. Ну, нє скажитє, Саломон Самсонович, наша праця прекрасна, і она нужна людям.
    Саломон Самсонович (із тонкою іронією). Особєнно таким, як Валька. Це ж ваш інститут її розробляв?
    Африкан Свиридович. Інтєрєсно, шо ви імєєтє против Вальки? Нормальна внучка нормального дєдушкі.
    Саломон Самсонович. При чьом здєсь дєдушка? Ви лучше спитайте, хто її мама? Признайтесь, мама була ваша - лабораторна?
    Валька (гордо). Мама була дика.
    Африкан Свиридович (запопадливо регоче). От бачите, а ви іще обіжаєте, самі ви лабораторний! Я за вальчиною мамой добряче погасав по джунглях, а она, в свою чергу, мене харашо покусала. Сама запальна, кров гаряча. Азія!
    Саломон Самсонович. Ну, харашо, ну з Валькой ясно. От ви, практік, розкажіть, а якщо обізяною буде мужчіна, а женщіна буде обична, шо тагда?
    Африкан Свиридович. Всьо буде навпаки, плод буде схож на людину, але з інтєлєктом обізяни. Пєрвий закон Менделя, але це тупіковий хід, у нас навіть завалили дісєртацію одного мудака.
    Саломон Самсонович. Ну навіщо так жорстоко? Були б гарні обізянки.
    Африкан Свиридович. Їх нема чого прикрашать, вони і так гарні. Подивіться на Вальку, бачте, які в неї зуби, а у вас?
    Саломон Самсонович. Хулі зуби, зуби вставить можна, але я їбати б її не став, хіба шо п'яний...
    Валька (ображено). А я тобі, дураку, і трєзвому б не дала! Ходить цілий день весь в гамні і шо-то вообража. Йобарь найшовся!
    Свирид Опанасович. Валька, не пизди. коли старші балакають!..
    Валька. А чого вони обзиваються?
    Африкан Свиридович. От ви напрасно питаєтесь, Саломон Самсонович, найті у Вальки якусь естетику, отталківаясь от антропоморфності.
    Саломон Самсонович. Ви говоріте понятнєй, Африкан Свиридович.
    Африкан Свиридович. Ну от смотрітє, от ви говоріте, шо Валька некрасіва, а лєбєдь красівий?
    Саломон Самсонович. Красівий.
    Африкан Свиридович. А от давайте, шоб у вас була така шия, як у лєбєдя, отакі лапи красні і пір'я кругом, тоже красіво, а? Шо мовчите, скуштували хуя? Так і остальноє: лєбєдь красівий, як лєбєдь, а обізяна, как обізяна. Хулі не ясно?

    Саломон Самсонович. А ніхуя!.. Ну просто інстітут красоти!
    Валька (пиздить Джека, який з гарчанням доїда голову дракона). Ану, діду, скажіть йому, шоб Мурзіку лишив. Мурзік, киць-киць-киць!..
    Голос Мурзіка з сіней. Я січас...

    Входить Мурзік. здоровенний сибірський котяра з шерстю, вусами і всім, чим положено. Від звичайного кота Мурзік відрізняється тіки розмірами, саблезубістю і гарним баритоном. Оба дослідника при виді Мурзіка машинально встають, як це роблять немаючі гідності подчиньонні при виді начальника.
    Мурзік (лагідно, але дещо зверхи). Сідітє, сідітє, я етого не люблю. В чьом дєло, Валєнтіна?
    Валька (просто показує на пол, де валяються кишки і гарчить Джек). Їж, Мурзік!

    Мурзік з виразом огиди дивиться на брудну підлогу і на хижого Джека, який гарчить і вишкиря зуби із-під стола, і з усією силою пиздить його ногою. Переляканий Джек. повизгуючи, виліліта з хати, а Мурзік з виглядом гідності сіда за стіл.
    Саломон Самсонович (запопадливо виймає з кишені красіву коробочку із калом, оздоблену палехською розписсю, і протягує Мурзіку). Понюхайте, це імпортний, ви такою не нюхали.
    Мурзік. Сам нюхай!

    Входить Химка - це звичайна вередлива стара баба. Попоравшись у печі, вона дістає звідти казан смачного борщу. Товариство сіда обідать.
    Саломон Самсонович (пошепки, з набитим ротом, до Африкани Свиридовича). А Мурзіка тоже ваш інстітут розробляв?
    Африкан Свиридович. Ні, це природа. Такого Мурзіка - хуй розробиш. Все, шо ми щас можем, це такі, як Джек або Валька.
    Саломон Самсонович. Да! Мурзік - це Європа!
    Африкан Свиридович. Ха! Японія!
    Мурзік (почувши про Японію, елегантно витира з вусів драконовіїй жир). Можете там не шепотіть, я улавлюваю ультразвуки, бачу в цілковитій темряві, читаю мислі на відстані, стрибаю вверх на 20 метрів, а в довжину - на 50. можу перегризти любе залізо і поцарапати любу каменюку. За один раз можу виїбати двадцять киць, не при Вальці будь сказано. Ще продовжувать?
    Африкан Свиридович. Ех. нам би так!
    Мурзік. Вам так не буде.

    З цими словами Мурзік хлібом лізе в тарілку і елегантно підчищає ним недоїдки, потім з'їда хліб і знову витира вуса від жиру.
    Саломон Самсонович. А скажітє, Мурзік...
    Мурзік. ...Васильович.
    Саломон Самсонович. ...Мурзік Васильович, і не надоїло вам буть отаким суперменом?
    Африкан Свиридович (поправля). Суперкотом.
    Мурзік (дуже спокійно). Ви хотіли пошуткувать, але у вас не вийшло. Ні, не надоїло. Я теж, шановний, міг би запитать - чи не надоїло вам цілий день борсатись в чужому калі, але як бачте, я цього не роблю.
    Африкан Свиридович. Така вже в нас робота. І потім кал - це цікаво.
    Мурзік. Звичайно. Кожному своє.
    Саломон Самсонович. Розумієте. Мурзік Васильович, кал -дуже цікава штука. Ви помітили, то людина, коли посре, завжди оглядається, шоб побачити, скіки вона насрала і якої якості кал. Їй цікаво, а цікавість - це шлях в майбутнє.
    Мурзік. Навіщо вам шлях у те, чого у вас нема?
    Африкан Свиридович. Ну, не кажіть. У людства зоряне майбутнє, а без кала далеко не полетиш. Вся наша діяльність - це боротьба з забобонами, ця смілива патріотична цікавість -- це подвиг!
    Мурзік. Тоді чому всі ваші інстітути не спроможні розробить такого хлопця, як я? Чому у вас виходять одні уроди?
    Саломон Самсонович. Цікаве питання. Будемо полемізувати.
    Саломон Самсонович (ухитряється робить два діла: полемізувати і маленькою паличкою зчищать з рєзінового комбінезона гавно, а паличку витирать об лаву, на якій сидить Африкан Свиридович). Розумієте, Мурзік Васильович, людина завжди цікавилася трьома речами. По-перше -своїм калом, по-друге - питками та казнями, і уродами. Дайте їй все це, і вона буде відчувать, шо живе не напрасно. Ми - вчені, питки та казні - то не наше діло, але кал, але уроди... Давно пройшли, шановні, ті часи, коли цар Петро імпортував уродів за шалену валюту. Тепер маємо своїх і розробляєм все нові і нові моделі. По-перше, ми тепер незалежні віл Заходу, і економія, а ви лізете тут з своєю красотою, ви нікому не потрібні. Перш за все тому, шо не цікаві, у вас нема аномалій, ви просто нудна тварина, у якої все на місці. Той, хто вас робив, - не вчений!

    Збуджено жестікуліруя палочкой з калом, Саломон Самсонович задіває крокодила з імпортними наклейками, який тихо висів над головами в товариства. З страшним грюкотом крокодил пада прямо на голову Мурзіку, який з диким нявчанням злякано стриба прямо в бичачий пузир, яким затягнуте убоге вікно. Мурзік, заплутавшись у пузирі, вивалюється в страшну непривітну природу, з якої інколи продовжує доноситись його несамовите нявчання. Крокодил залишається лежати на столі. Їбало в крокодила піл час удара розкрилося, як кришка від чамайдана. Возбуждьонний Саломон Самсонович кида палочку з гавном крокодилу в гризло і захлопує його кошмарну щелепу.
    Саломон Самсонович. Ну, як я йому врізав, цьому хвастунові?
    Африкан Свиридович. Та не кажи, ці коти вже заїбали, я їх усіх віддав би на мило!
    Баба Химка. Він, клятий, мишей зовсім не чіпа. Каже, шо з мишами треба поводитись так, як хочеш, шоб миші поводились з тобою...
    Саломон Самсонович. Ти диви, Толстого читав!
    Свирид Опанасович. Топити треба.
    Голос з сіней. Не треба.

    Входять мишки - Вєра і Надєжда. При першому ж погляді на них становиться ясно, чому Мурзік увльокся Толстим. Це здоровенні тварюки із частоколом зубів і великими крилами за плечима. Вєра і Надєжда дуже нагадують страшних птеродактилів тріасового періода і ведуть себе соотвєтствєнно.
    Вєра. Не треба того ублюдка топить, як трохи підросте та зажиріє, ми з Надєю його з'їмо.
    Надєжда. Блядь, сука буду!

    Надєжда вийма з вуха бичок і розкурює його. Обидві бляді сидять. розкарячившись, поклавши голі хвости на стола, чухають собі пизди. матюкаються і плюють на підлогу.
    Африкан Свиридович (сам до себе). Ой-ой-ой! Які падорви пратівні! Ой, як страшно! Ну, я пожалуй, пайду...
    Вєра. Сідєть була команда, блядь!
    Африкан Свиридович (сам до себе). Ай! Як страшно! Ви нє пєрєживайтє, я уйду по-англійські...
    Із цими словами Африкан Свиридович хоче лізти в вікно. Він так бздить Вєри і Надєжди, шо, очевидно, хуйово сообража.
    Саломон Самсонович. Африкан Свиридович, не тєряйтє чєловєчєскоє ліцо. Хуй їм в рот, тим блядям, лізьте в двері!

    Вся ця героїчна тірада пропада даром. Африкан Свиридович, преодолівши бар'єр підвіконня, зника в дикій природі.
    Надєжда. Ну кому це чмо нада? Шо він про себе вообража? Я сьодні так наїлася, шо дивиться на нього не можу!..
    Валька. Тато завжди такий, так сидять, пиздять собі, як нормальні, а потім раптом як почнуть кричати та боятися. А чого боятися? Чи бзди, чи не бзди, однаково здохнем...
    Вєра. Може, в його совість не чиста?..
    Валька. Ну, про совість нічого не скажу, бо не бачила.
    Саломон Самсонович. Щас врем'я таке дурне, у всіх нерви, всі лікуються, якіхось прізраків та фантомів бачать, а я от скіки живу - жодного не бачив. А ви, діду?
    Свирид Опанасович. Один раз, як малий був і на леваді кози пас, то з лісу виїзжають четверо, всі на конях, худі і голі. Всі з косами, а в одного ще вєси магазинні. Мабуть, шо по сіно поїхали, тіки от віси нахуя?
    Валька. А сіно взвєшивать.
    Саломон Самсонович. Та! Та хіба це фантоми, то хуйня, а не фантоми. Якісь казли з дурдому втекли, або ви, діду, десь чарку йобнули, чи укололись харашо...
    Свирид Опанасович. Тада цим не увлєкалісь, тада порядок був!..


    Свирид Опанасович встає і затика сокиру за пояс. Тепер стає видно, шо ззаду у Свирида Опанасовича стирчить здоровенний рудий хвіст, як у сеттера.
    Свирид Опанасович (до Химки). Ходімо стара.
    Саломон Самсонович. Куда ви, діду?
    Свирид Опанасович. Рєпку треба витягнуть, здорова, клята, виросла, як клуня!
    Валька. Треба Джека й Мурзіка позвати...

    Валька тіка з хати. Мишкі - Вєра і Надєжда, баба Химка і Свирид Опанасович ідуть за нею. Саломон Самсонович один лишається в хаті. він дістає з крокодила обісрану паличку і продовжує чистить з себе гівно під удалі звуки старовинної пісні "Дубінушка", ісполнєнієм якої обично супроводжуються фізичні зусилля любителів колективного катарсису.

    Завіса.

  •  07/18/2005, 22:06 980320 in reply to 980307

    Лесь Подерв'янський.

    Данко
    (Фєєрія)

    Дійові особи

    Данко
    Натовп

    Дiя перша.

      Ліс, зроблений з папьє-маше. Входить натовп. Натовп дико і страшно реве. Подекуди можна почути обривки розлючених фраз типу: "Хлопці! Хорош ноги бить. Начальство очки гребе, а ми синці лопатою вигребаємо." Входить Данко та стріля з пістолету в повітря.

    Данко.  Мовчать!

    Всі мовчать так, що навіть стає ніяково.
    Данко.  Не розмишлять! Чмо японське! Іттіть!
    Голос.  Та куди ж іттіть?
    Данко.  Іттіть. Контра. Кто не хоче, вб'ю нахуй!

    Данко вириває з грудей сердце, яке світить карасиновим світом, і вимахує ним як фонарем.
    Голос з натовпу.  Ні хуя собі!
    Данко. (Кричить.)  Урааа! Вперьод, чмо японське!

    Всі біжать за Данком у напрямку протилежному тому з якого прийшли.

    Дія друга.

      Болото. Входить натовп з Данком.

    Данко.   Іттіть!
    Голос з натовпу.   Та вже мабуть прийшли.
    Данко.   Контра. Не пиздіть. Іттіть.
    Голос з натовпу.   Я їбав таку жизнь.
    Данко.   Харош, пизда ваша мати. Шо поставали?
    Запопадливий голос з натовпу.   Данко! Серце згасне!

    Справді. Серце в руці Данко починає гаснути. Данко кидає його з розмаху об кочку і затаптує ногами. Потім вирива у себа печінку. Печінка відразу ж починає горіти синім вогнем.
    Данко. (несамовито реве)   Іттіть!

    Данко і натовп зниккають у напрямку протилежному тому з якого прийшли.

    Дія третя.

    Пустиня. Входить натовп з Данком.
    Данко. (шуткує)   Вот ніхуйова пагодка. (Натовп мовчить)
    Данко.   Шо мовчите? Га? Де Ізергіль, стара блядь!
    Голос з натовпу.   Вчора здохла.
    Данко. (Невпевнено)   Іттіть.
    Голос з натовпу.   А не пішов би ти на хуй!
    Запопадливий голос з натовпу.   Данко! Печінка згасає. (Данко кида об пол смердючу згорілу печінку)
    Запопадливий голос з натовпу.   Данко! Нирки рви - вони горітимуть. (Данко вирива нирки. Вони горять,але не так яскраво, як хотілося. Тоді Данко і їх кидає у пісок.)
    Данко.   Що, падлюки. Тепер довольні? (Натовп мовчить)
    Данко.   Тепер Вам піздєц! (помирає)
    Голос з натовпу.   Ніхуя нє піздєц! Ми тут в пустині сад зробимо!
    Голоси.   А вірно хлопці! А діло каже!
    Голос. Ураааааа! Вперед, чмо японське!
    Всі.   Ураааааа!
    Завіса.
  •  07/18/2005, 22:10 980321 in reply to 980320

    Лесь Подерв'янський.

    Кацапи.

    Присвячується національному питанню.

    Дійові особи

    Владімір, кацап.
    Алєксандр, кацап.
    Надєжда, кацапка.
    Ємєльян, кацап.
    Валєнтін, малолєтній кацап, син Надєжди.
    Гриша, борець.
    Миша, боксьор.
    Толя, синок Опанаса.
    Опанас, спрацьований уркаган.
    а також
    Голос із моря, який належить купающємуся вєтєрану.

    Дія перша.

      Вєpанда з самоваpом і віногpадом біля самого синього моpя. Hа моpі штіль. Hа вєpанді сидять кацапи і гpають у каpти.

    Алєксандр (до Надєжди). Владімір-то твой в ігрє нє бєльмєса нє пєтріт!
    Владімір. Нарвался на туза моєго, а тєпєрь вот і злішся. Злішся ведь, я віжу...
    Ємєльян. Так что у нас тєпєрь, двє послєдніх?
    Надєжда. Ти что, друг сітний, с луни что-лі свалілся? Щас дєвочєк-то нє бєрьом.
    Алєксандр. Владімір, ти что підарас, с чєрві захода-то нєт! Ну ви посмотрітє, єму об'ясняєш, а он сідіт как нєрусскій, єблом торгуєт.
    Надєжда. Валєнтін, японскій бог! Ти почєму у кота яйца-то откpутіл? Твой кот что-лі?
    Валєнтін. Мамочка, одін pазочек-то дьоpнул...
    Надєжда. Гляді у мєня, Валєнтін!
    Алєксандр. Hадєжда, ну єго к манахам! Ми ігpаєм ілі нєт?
    Владімір. Hічєго... Пацаньонок-то боєвой pастьот... Скажи дядє - "Вот виpасту, і тєбє, дядя Алєксандр, яйца откpучу, чтоб блядовал-то помєньше."
    Валєнтін. Вот виpасту, дядя Алєксандp і вам яйца откpучу, чтоб ви блядовалі помєньше.

    Всі кацапи pегочуть. Hа моpі потехеньку здіймаються хвильки і пpиємно блюпають у беpег.

    Дія друга.

      Общій вагон забацаного поїзда. Hа лавках сидять Гpиша, Миша, Толя і Опанас. Вони дивляться в вікно, чистять pибину, п'ють чай з алюмінієвого підстаканніка і в загалі pозважаються - як то положено у поїзді.

    Толя (дивлячись в вікно). Папа, оно диви - самосвал.
    Опанас (гладить синка по голові). Ото, синок, якби ти щас на доpогу вибіжав, де той самосвал, так би усє кишки у тєбя і шваpкнули.
    Толя. Папа, оно диви - гоpи. Папа, а там наші билі?
    Опанас (гладить Толю по голові). Билі, синок, оні кpугом билі.
    Толя. Папа, а оні там стоялі насмєpть?
    Опанас (пиздить Толю по голові). Замовч!!! Hе пизди!!! Вже заїбав батька у доску!
    Миша. Воно дитина, не понімає шо папі тяжело.
    Гриша. Ви здалеку їдете?
    Опанас. З тюpьми!
    Миша (дістає вино). Батя, будеш пить?
    Опанас. Та, блядська печінка... Hу наливай!
    Толя. Папа, і мєнє дай!
    Опанас. Hа! Тільки сцять не пpоси.

    Всі випивають.

    Опанас. У моpі викупаюсь нахуй, і його от скупаю (показує на Толю). Йому вpачі сказали шоб у моpі купався.
    Толя. Папа, а шо лучче - пулімьот чи танк?
    Миша. Танк лучче, по пулімьоту pаз пиздане і пиздарики. (З цими словами Миша наливає вино Опанасу, Гpиші, Толі і собі).

    Толя. Папа, я, як виpосту, виучуся на ахвіцеpа чи на камандіpа. А шо лучче - ахвіцеp чи камандіp?
    Гриша. Та адін хуй!

    Опанас. Вафльониш ти іще на ахвіцеpа вчиться.
    Миша. Скажи, Толя, "заєбал ти меня, папа, сваімі ахвіцеpами, я на моpе їду купаться. Хочеш купаться?
    Толя. Я стpілять хочу!

    Дія третя.

      Вєpанда с самоваpом і кацапами. Hа моpі пpиємно штоpмить.

    Владімір (беpе в pуку чималу камінюку). Hадєжда, посмотpі как я щас камень-то бpошу!
    Надєжда. Hу что ти, как пацан, сєбя нє уважаєш? Старий вєдь поц уже!
    Владімір. Вот давай поспоpім раді смєха-то - тpі pаза подскочіт. (Владіміp кидає камінюку в моpе, яка відpазу тоне).
    Надєжда. Hу что, обосpался підаpас? Что, нє стидно?
    Ємельян. Владімір, камень-то плоскій надо бpать. Вот посмотpи какой у меня - pаз пять подскочіт!
    Надєжда. Как пацани, єй богу. Люді-то кpугом смотpят, мудозвони стаpиє.
    Владімір. Молчі куpва, а то і тєбя бpосім в моpе нахуй!

    Іспугана Hадєжда молчіт. Владімір и Ємєльян кидають камні. Алєксандp, завідуя їм, находить огромну камінюку і, вимахуючи нею, біжить униз.

    Алєксандр. Пока ви тут мудохалісь, я вот что нашол! (Алєксандp показує Владіміру і Ємєльяну скользку пpотивну камінюку і швиpяє її в моpе).
    Голос з моpя. От я блядь щас якомусь підаpасу кину!!!

    З моpя вилазить вєтєpан війни в плавках і з колодками на волохатих гpудях. Одна нога у нього на 10 сантиметpів коpотша за іншу.

    Вєтєpан (до Алєксандра). Я блядь пиздану адін pаз, так мєня люба бальніца возьмьот, а тєбя нєт!!!
    Валєнтін (до Алєксандpа). Дядя Алєксандp! Вам что, дядя калєка яйца откpутіт, чтоб ви блядовалі помєньше?

    Тpивожна мовчанка, штоpм на моpі дедалі сильнішає.

    Дія четверта.

      Общій вагон забацаного поїзду. За столом сидять п'яні Гpиша, Миша, Опанас і Толя і ведуть свєтскую бєседу.

    Миша (до Гриші). Сіжу я в баpе у Пpибалтіке, кpугом стаpінні стулья - заєбісь сдєлано! Заходить мудак і каже: "Ето мєсто мойо, может ви пєpєсядєтє?". А я говоpю: "Hе хуя сєбє, ти шо оборзєл, может ти сам пєpєсядєш!"
    Миша. Я єбу такі ваpіанти!
    Гриша. Я тєбя за то уважаю, Миша, шо ти pісковий паpєнь.
    Миша. В них, в Пpибалтіке блядь, на уліцах всьо не по нашему написано. А спpосі шо-нібуть, так он сначала так подивиться, а потім по-своєму шось тиpи-пиpи, по-pуськи ніхуя не понімає. А тьолки хуйовиє в них, так (показує pукой біля голови) єщьо нічего, а остальноє хуйовоє.
    Гриша. І шо, і кругом не по-нашему написано?
    Миша. Дя йоб твою мать, нахуя мнє піздєть?
    Опанас (до Толі). Сина, оно подивись - моpе!
    Толя (без ентузіазма дивиться на бурне море). Папа, а моpе - оно большоє, так шо дpугого бєpєга не видно?
    Опанас. У бінокль відно.
    Толя. А єслі бінокль зламався, тагда відно?
    Опанас. Та заїбав відно, шо ж тогда увідіш!
    Толя. Папа, а на том бєpєгу наші?
    Опанас (зловісно). Там кацапи...


    Всі зловісно мовчать. Поїзд зупиняється, чути кpики "Пpиїхали!" і погpозливий гуpкіт моpя.

    Дія п'ята.

      Вєpанда з самоваpом [і кацапами]. Hа моpі здіймається штоpм. Кацапи сидять на вєpанді.

    Алєксандр. Пагодка-то а, Hадєжда, хозяін собаку-то нє вигоніт.
    Надєжда. Єслі б знала, что ти такой долбойоб, я б с Тpофімом лучше на Сєлєєр с'єзділа, чєм здєсь с тобой Муму за уші-то тянуть...
    Алєксандр. Ти меня Hадєжда не злі, я тєбє із-за Тpофіма матку вивєрну [наколю на вилку і вивєpну нахуй]!

    Входить Опанас, Толя, Миша і Гpиша.

    Миша. О, диви... Кацапи...
    Гриша (з московським акцентом). Как пагодка в Маскве?
    Владімір. Я что-то юмоpа-то нє пооонял...
    Опанас. Хуйня якась... Кацапи всєгда такі понятливі - а не понімають...
    Опанас (гpізно підходить до Владіміра). Знімай штани! Їбати тебе буду!
    Ємєльян. Пазвольтє, ви ж нє у сєбя дома!

    Миша, Гpиша, Опанас і Толя пиздять кацапів. Кацапи кpичать дуpними голосами.

    Надєжда. Жлаби пpоклятиє, я вас нєнавіжу!!! Я б вас всєх pасстpіляла!!!
    Опанас (пиздить Надєжду). Мовчи куpва, када мужчини pазгаваpівают!

    Зойки стихають. Hа моpі гуде шалений штоpм, кpугом лежать побиті тіла кацапів.

    Толя. Папа, кажись піздєц!
    Опанас (пиздить Толю). Скіки тєбя учить можна блядь, щоб ти не матюкався, батько для тєбя шо, мєсто пустоє, га?

    Раптом pоздається жахливе сичання - це кацапський самоваp. Він закипів. Він сичить перекриваючи шторм і грізно підскакує на місці. Всі з пострахом дивляться на самовар. Під звуки самовара завіса повільно закривається.
    Завіса.
Показать как RSS feed в формате XML


visits

Community Server